ISBN 978-617-7433-87-2
Стежинами «тонкого світу»
Слово до читача
Перед вами книга незвична й незвичайна водночас. Незвична, бо, на відміну від взірців докучного туристичного глянсу, запрошує до захопливої подорожі потаємними, прихованими від дозвільного ока куточками Запорізького краю. Незвичайна, бо замість пасивного споглядання заохочує до активного творення смислів. На перетині візуального й вербального, авторського й читацького сприйняттів відбувається диво розуміння: подібно до прадавніх петроглифів, образ і слово, світлина й поезія зливаються у єдиний чотиривимірний образ, не лише просторовий, але й темпоральний, що, наче спалах блискавки, акумулює у собі потужну енергетику запорізької землі.
Творчий союз самобутніх українських митців – фотохудожника Сергія Лаврова та поета Олександра Медка – наново відкриває читачеві величний храм Природи козацького краю. У свіжих, досі не знаних ракурсах постануть на сторінках цієї кни¬ги перлини Дикого Поля: і залишки вкритого ковилою цілинного степу, і заповідні плавні – чудом вцілілий куточок овіяної міфами Гілеї, і сакральні скелі Хортиці. Подорож стежками «тонкого світу» лежить через химерні кряжі Кам’яних Могил, де, за переказами, знаходився вівтар бога війни Ареса, і через безмежні простори країни амазонок, легендарної Меотіди. Уважному, допитливому оку відкриють свої таємниці мальовниче Річище, відоме ще з Іпатіївського літопису як місце слов’янського поселення Протовче, скелі й балки узбережжя Старого Дніпра.
Об’єктив Сергія Лаврова вихоплює з вічності унікальні у своїй неповторності моменти буття. Мінливий відбиток неба у сповненій дощової води вівтарній чаші Кам’яної Могили – найбільшої мегалітичної пам’ятки Півдня України – постає прозорою візуальною метафорою співіснування одвічного й плинного, теперішнього й прадавнього. Космічна рівновага єднає непохитність хортицьких скель і тремтливе мереживо павутиння. Глибинна, хтонічна енергія відчутна у пахощах нагрітого сонцем степу й прохолоді осіннього лісу, у медитативному плескоті дніпрових хвиль і суворому мовчанні кам’яних баб – антропоморфних скіфських менгірів, свідків величної й трагічної історії Дикого Поля. Жива уява митця у поєднанні з виключною технічною майстерністю зйомки одухотворяє світ довкола: могутні сфінкси вимальовуються в абрисах річкових бескидів, і божественною зіницею сяє над видноколом золотавий сонячний диск.
Органічно властива художній манері Лаврова і вкрай рідкісна за часів «культурної втоми» здатність змальовувати речі так, наче бачиш їх вперше, повною мірою притаманна і його співавтору Олександру Медку. Під пером знаного запорізького поета старовинний жанр японської поезії розкриває свій невичерпний змістовий потенціал. Попри прискіпливу увагу до природи, хайку у жодному разі не пейзажна лірика: мальовничий краєвид – лише привід, камертон для філософських роздумів про буття й небуття, існування й сутність, мовчання й мову. За удаваною простотою традиційної форми тривіршів Медка криється здатність охоплювати світ у єдності його суперечливих засад, долати іманентну оманливість слова. Достовірність речей не залежить від достовірності слів, стверджує філософія дзен: справжня реальність існує поза межами мови і осягається виключно в інтуїтивному прозрінні, через медитативне споглядання природи, уважне й шанобливе вдивляння у навколишній світ. У нескінченному колообігу речей і явищ, у русі зірок і зміні пір року поступово відкривається одвічна гармонія всесвіту, нерозривний зв’язок форми й сутності, мікро- й макрокосмів земного й вселенського буття.
Представлене у книзі взаємопроникнення Сходу й Заходу, прадавнього й модерного є дуже символічним з урахуванням історичної ролі Запоріжжя і як сакрального «місця сили», і як одного з найбільших осередків індустріалізації, і як точки перетину транснаціональних торговельних маршрутів. Зглядаючись у минуле, наше місто одночасно спрямоване й у майбутнє. Нерозривний зв’язок часів відчутний і на книжкових сторінках: справу Сергія Лаврова гідно продовжує його син Ігор, якому належать деякі з наведених у виданні світлин.
Сучасне Запоріжжя – простір гармонійного розвитку, культурного розмаїття, стрімкого економічного зростання й невичерпного натхнення.
Надихніться й ви!
Олена Тупахіна, кандидат філологічних наук
Down the Subtle World’s Path
Foreword: to the Reader
The book you’re going to read is both unusual and unordinary. Unusual, for, unlike the corny touristic glamour, it takes you on a fascinating journey through Zaporizhzhya region’s most mysterious nooks still hidden from the idle eyes. Unordinary, for, instead of passive watching, it encourages you to engage actively into its sensemaking. The miracle of comprehension results from the verbal vs visual, author vs reader interaction: just like in case of ancient petroglyphs, the image and the word, the still and the verse would suddenly merge into an integral four-dimensional picture, spatial as well as temporal, accumulating in a blizzard-like fashion all the mighty energy of Zaporizhzhyan land.
Through the collaboration of the two prominent Ukrainian artists – Sergiy Lavrov, the art photographer, and Oleksandr Medko, the poet, – the Cossacks country’s Temple of Nature is rediscovered anew. The book casts a fresh, as yet unexplored perspective upon the well-known gems of the Steppe Frontier – be it the remains of the silkgrass-covered virgin heath, or the wild reed bed as a part of miraculously spared mythic Hylaea country, or the sacred Khortytsa cliffs. The journey down the subtle world’s path leads to the mysterious Stone Graves ridge presumably hosting Ares the God of War’s altar, and to the boundless vastness of the legendary Maeotis, home to the warlike Amazons. The picturesque Richysche (marked in the ancient Hypatian Codex as the proto-Slavic Protolche settlement location) alongside with the Old Dnieper’s crags and valleys would open their secrets to a thoughtful and prying glance.
Sergiy Lavrov’s camera immortalizes the moments both unique and inimitable. The ever-changing sky, as mirrored in the Stone Tomb’s (the biggest South Ukrainian megalithic monument) altar bowl full of rainwater, serves as a powerful visual metaphor to the everlasting integrity of things transient and eternal, ancient and modern. The all-encompassing cosmic balance joins the steadfast Khortytsa cliffs with the trembling cobweb lace. The deep-rooted, chthonic energy stems from the sun-heated steppe’s scent and the autumn wood’s cool breath, channels through the meditative Dnieper waves slap and fills in the stern silence of the Stone Women – anthropomorphic Scythian menhirs, witnesses to the Steppe Frontier’s grand and tragic past. The artist’s vivid imagination combined with the unrivaled technical mastery inspirits the world around: the mighty Sphynxes keep lurking in the river cliff shadows, and the golden sun disc shines over the horizon like the God’s omniscient eye.
Lavrov’s inherent artistic manner, i.e. the power to present things as if never seen before (a real treasure in times of the so-called cultural exhaustion) is shared to the full by his co-author Oleksandr Medko, whose haiku secure the book’s conceptual integrity. As interpreted by a distinguished Zaporizhzhyan poet, this ancient Japanese poetry genre expands its inconsumable potential far beyond the well-established conventions. Despite the great attention paid to various natural phenomena, by no means can haiku be limited to pastoral lyrics. The picturesque landscape serves only as a means, as a pitchfork to further philosophic contemplations upon the entity and nonentity, essence and existence, language and silence. Medko’s tercets’ seemingly plain and traditional form conceals a unique ability to grasp the world in all its controversial diversity, thus breaking through the logocentric fallacy. The world’s veracity stands independent of that of the words, the old Zen proverb states. The true reality exists beyond the scope of human language and can be perceived solely though the intuitive insight or meditative contemplation of the nature. By means of thoughtful and reverential observance of the eternal natural circumrotation, be it stellar motion or seasonal change, one would consequently merge into the Universal harmony, comprehending the manner and matter continuous integrity and recognizing the unbreakable unity of earthy and celestial micro-and macrocosms.
This peculiar cultural diffusion of the East and the West, the Ancient and the Modern, bears a powerful symbolical meaning with regard of Zaporizhzhya’s historical role both as a sacral place, an industrial center and a transnational trade routes hub. While looking back into the past, we never cease thinking of the future. The book itself provides a marvelous sample of this everlasting continuity: Igor, Sergiy Lavrov’s son, follows his father’s trade by contributing some of his stills to this collection.
The modern Zaporizhzhya is a visitor-friendly space where the well-balanced multifaceted development matches cultural diversity with the immense economic capacity and brings you untethered inspiration.
So, get inspired!
Olena Tupakhina, PhD in Philology