ISBN 978-966-2994-22-3
Сергій Лавров займає одне з провідних місць в знаній цілим світом Запорізькій школі художньої фотографії. В творчості Майстра острів Хортиця посідає головне місце, і цей альбом – підсумок багаторічної праці зі створення цілісного поетичного образу віковічного Острова, Острова з великої літери!
Перлина української природи постає на сторінках альбому в усьому багатогранні своїх неповторних ландшафтів – скель, сивої ковили та різнотрав`я степів, балок, байрачних лісів, плавнів. Альбом скомпоновано у вісім лірико-філософських розділів, у котрих увічнено неповторні нюанси барв та освітлення залежно від пори року, часу доби та погоди.
Книгу відкривають вступне слово культуролога Олександера Красюка «Хортиця Лаврова» (йому належать і есе перед розділами книги) і стаття краєзнавця Юрія Вілінова «На перехресті шляхів та епох».
ХОРТИЦЯ ЛАВРОВА
Таке трапляється в історії культури.
Людина покидає рідний край, десь їде й живе далеко від дому. І там хіба лише інколи згадує про те, що тепер дихає трохи іншим на смак повітрям, серед інших ландшафтів чує іншу музику води й вітру, бачить інакше обарвлені зими, весни, літа, осені, світанки, полудні, вечори, ночі... Якщо ця людина – художник, він може помічати й відчувати все навкруг ясніше, глибше, гостріше за природних тамтешніх мешканців. І передавати ці особливі відчуття в своїх творах, через які він нерозривно зріднюється з тим краєм, асоціюється з його сучасними «автохтонами» і слугує взірцем для майбутніх. Іноді творчий доробок такого митця містить таку потужну культурну енергію, що не втримується в локальних, регіональних, національних межах, стаючи надбанням усього людства, закарбовується в історії... Так колись трапилося з полтавським українцем Миколою Гоголем і Росією, з бердичівським поляком Джозефом Конрадом (Юзефом Коженьовським) і Англією, з французом Полем Гогеном та островом Таїті...
Схоже, на наших очах подібний процес відбувається з росіянином Сергієм Лавровим і українським островом Хортиця.
Авжеж, і до Сергія були – та й зараз є і далі будуть – фотографи, котрі можуть зловити в об’єктив і показати нам ті чи інші симпатичні куточки легендарного острова. Але наразі вже ясно – саме в пейзажних серіях Лаврова найповніше відтворюються і зберігаються для нащадків образи природної краси Хортиці.
Він не поспішає. Вже багато років він ходить пішки Хортицею в різні пори року й доби, за будь-якої погоди фотографує улюблені містини й панорами не втомлюючись шукає все нових і нових ракурсів.
«Я ніколи раніше не чув про Хортицю. Вперше приїхав у Запоріжжя до моєї майбутньої дружини в 1984 році, і вона повела мене на острів. Ми довго по ньому гуляли. Там було безлюдно, стояла пізня осінь, листопад... Тоді я ще не був професійним фотографом».
Не буде перебільшенням сказати: саме Хортиця зробила Сергія Лаврова справжнім митцем. Не одразу, а набагато пізніше. Тільки після пережитої ним важкої травми і довгого періоду неспроможності рухатися.
«Коли я почав ходити, я брав з собою камеру й поволі блукав островом. Неспішне споглядання одних і тих самих місць в різний час, в різну погоду наштовхнуло на думку – зафіксувати їх з тих точок і в такі моменти, коли вони виглядають найкраще».
З 2002 року в Сергія з’явилася мрія – видати фотоальбом, де можна показати людям неголосну, безлюдну, замріяну Хортицю: знаменитий, проте майже невідомий широкому загалу острів в тому потаємному вигляді і стані, коли він перебуває на самоті.
Мрія здійснилася. Альбом у вас в руках. Гортайте сторінки і роздивляйтеся поетично-трепетні, артистично-філігранні, піднесено-романтичні, технічно досконалі фотографії Сергія Лаврова. Ці знімки – мистецтво високого ґатунку і водночас документальні свідчення історичного характеру. Думаю, до Лаврова нікому не вдавалося засобами фотомистецтва настільки цілісно показати природну чарівність Хортиці. І, боюся, навряд чи комусь пощастить після нього, зважаючи на зміни в кліматі та невідпорне антропогенне навантаження на острів...
Олександер Красюк, культуролог
LAVROV` KHORTYTSIA
It happens in the history of culture.
A man leaves his native land, goes somewhere far away and stays to live there. He rarely thinks about the different taste of the air over that landscape, different music of water and wind, of different colors of summer and autumn, winter and springtime, sunrise and noon, sunset and night… If that man is an artist he can see and feel everything around him deeper, clearer and sharper than natural locals. Thus he can transfer those special feelings through his works, so gaining more local identity than natives of that land and serving as a model for them – today and future ones.
Sometimes works of that artist has so powerful culture energy that it cannot held in regional and national frames, becoming important for all mankind, living in history… So were Ukrainian Nikolay Gogol and Russia, Pole Joseph Konrad (Józef Korzeniowski) and Britain, Frenchman Paul Gauguin and Tahiti…
It seems, we see the same process going on between Russian Sergiy Lavrov and Ukrainian Island of Khortytsia.
Yes, there were – well, they are now and will be later – some photographers who can catch into their lens and show us beautiful places of that legendary Island. Nevertheless, it’s clear right now – of all others landscapes by Lavrov demonstrate natural beauty of Khortytsia in its best and save it for descendants.
He doesn’t hurry. Many years he walks over all Khortytsia Island in all seasons and time of the day, in any weather he shot his favorite places and vistas, indefatigably looking for new aspects.
‘I never heard of Khortytsia before. I came to Zaporizhia City for the first time in 1984 to meet my future wife and she brought me to the Island. We walked long there. It was deserted, late autumn, leaf fall… I wasn’t professional photographer then yet’.
It isn’t overstatement: Khortytsia Island made an artist from Sergiy Lavrov. Not instantly. Only after he survived an accident and long period of immobility.
‘When I started to walk again I used to stroll slowly over Island taking camera with me. Unhasting watching of the same places in different weathers and time of the day gave me an idea to record them regularly from the most advantage points’.
From 2002 Sergiy had a dream – to issue album of photography to show people desert, moody Khortytsia: famous island but almost unknown to wider public in its lurking states when it’s alone with itself.
The dream came true. This is the Album is in your hands. Page it and look poetic, romantic and technically perfect pictures made by Sergiy Lavrov.
These pictures are artistic and documental as well, historical evidences they are. I guess, no one before Lavrov could show natural beauty of Khortytsia in so uttermost with art of photography measures. And I’m afraid, no one will after him – remembering about the climate changes and growing of anthropogenic pressing on the Island.
Olexander Krasuk, writer on culturology